Діти Фрістайла - Ти Мене Заманила

Про кохання я не знав

І на нього не чекав,

Навіть гадки я не мав,

І на нього не зважав,



Наче спалах раптом стався:

Закохався, закохався!

Зрозумів: навіки я пропав!



Заманила,

Ти мене заманила

У чарівний полон,

Де нема заборон,

І кохання вогонь,



Заманила,

Ти мене заманила

Зачарований я,

Заворожений я,

І закоханий я.



Ти ввижаєшся мені

Кожну ніч і в кожнім сні

Обіймаєш уві сні

І цілуєш уві сні.



Що робити — я не знаю:

Ти не тут, тебе немає!

Ну за що, за що це все мені!