АСАФАТОV - Кришталь

Ми всі – чиєсь невипите вино,

Або ранкова вже холодна кава,

На паузі залишене кіно,

Після антракту непобачена вистава…



В холодну ніч автобусне депо,

Забута у трамваї парасоля,

Ми ж завжди проти течії…

Бо все, що проти, називають доля…



Високий градус, що збиває з ніг,

Ми всі для когось самий перший сніг,

Крихка свобода так подібна кришталю,

Я так тебе…



Я так тебе люблю…

Так тебе люблю!

Я так тебе люблю!



Ми всі чиєсь непереконливе “Прощай!”,

Тужливий вечір у пустій кімнаті,

Солодкий аж занадто дуже чай,

Побите тіло, сховане у шмаття…



Загублений без адресата лист,

Підслухана розмова в телефоні,

І ніби ж завжди в полі один на один

Ридання тихе на пустім пероні…